Біохімічний аналіз крові: підготовка, таблиця нормальних значень, розшифровка

Біохімічний аналіз крові – це розгорнуте дослідження венозної крові пацієнта, що проводиться для оцінки роботи внутрішніх органів, виявлення дефіциту вітамінів, ферментів, макро - і мікроелементів, а також для діагностики патології обміну речовин. Біохімія крові більш показова, ніж загальний клінічний аналіз, результати аналізу дозволяють виявити багато захворювань на початковій стадії. Саме тому це дослідження рекомендується проходити не тільки за призначенням лікаря, але і в профілактичних цілях не рідше одного разу на рік. Результати біохімічного аналізу крові охоплюють безліч пов'язаних між собою показників і їх інтерпретацією повинен займатися лікар – самолікування небезпечно для вашого здоров'я!

Як підготуватися до процедури?

• Забір крові на біохімію завжди виконується натщесерце, найчастіше між 8 і 11 годинами ранку. У день проведення допускається приймання негазованої води, а за добу до проведення процедури слід виключити з раціону важку їжу, газовані напої, міцну каву, чай і алкоголь.
• В останню годину перед здачею крові не можна курити.
• Безпосередньо перед процедурою постаратися уникати фізичних і емоційних навантажень, останні 10-20 хвилин краще просто посидіти біля маніпуляційного кабінету.
• Якщо дата проведення біохімічного аналізу крові випадає на період проходження курсу медикаментозного лікування або курсу фізіотерапії, то варто проконсультуватися з лікарем – можливо він порекомендує перенести дослідження на інший час або перервати курс лікування на кілька днів.

Розшифровка результатів біохімічного аналізу крові

Лабораторні аналізатори нового покоління здатні надати результати дослідження вже через дві години після виконання забору крові. Як правило, пацієнт отримує результати протягом 2-3 днів у вигляді видрукованої або електронної таблиці, де перераховані досліджені показники, їх значення і референсні (середньостатистичні) діапазони норми. Різні лабораторії пропонують різні обсяги даних, в цій статті будуть описані найчастіше досліджувані показники крові.

Білки

Загальний білок характеризує стан білкового обміну і виявляє диспротеїнемію (зміну кількісного співвідношення білкових фракцій в сироватці крові). Знижені значення можуть вказувати на неправильне харчування, захворювання печінки, наслідки опіків, травм і операцій, а підвищені – на інфекційне захворювання, неінфекційний гепатит, аутоімунні захворювання, дегідратацію або можуть бути викликані діареєю і блювотою.

Білок альбумін займає до 65 % обсягу плазми крові, виробляється печінкою і виконує найважливішу функцію перенесення багатьох біологічно активних речовин. Причини зниження концентрації альбуміну збігаються з такими для загального білка. Підвищується значення досить рідко, наприклад, при дегідратації, гемоконцентрації або внаслідок приймання анаболічних стероїдів.

Залізовмісний білок міоглобін досліджується переважно з метою ранньої діагностики інфаркту міокарда. Висока концентрація міоглобіну може вказувати на інфаркт міокарда, серцеву недостатність, гостре пошкодження нирок, наслідки термічних опіків, електрошоку. Низький міоглобін супроводжує перебіг ревматоїдного артриту і поліомієліту.

Значення глікованого або глікозильованого гемоглобіну дуже важливо пацієнтам з цукровим діабетом, а також використовується для його діагностики. Глікований гемоглобін дає уявлення про середній рівень глюкози в крові в розрізі великого проміжку часу (1-2 місяці). Якщо концентрація цієї фракції білка не перевищує 5,7 % від загального обсягу гемоглобіну в крові, то можна говорити про компенсований стан. Значення в діапазоні 5,7 – 6,4 % свідчать про ризик розвитку цукрового діабету, вище 6,4 % - про виражений декомпенсований діабет.

C-реактивний білок виступає в ролі індикатора запального процесу в організмі. Перевищення порога в 0,5 г/л вказує на гостре запалення або злоякісне новоутворення. Також цей параметр важливий для оцінки ефективності антибактеріальної та протизапальної терапії.

Досліджувані значення трансферину, феритину та залізозв’язуючої здатності сироватки дозволяють діагностувати патологію метаболізму заліза в крові. Трансферин – це основний переносник заліза, підвищення його концентрації, як правило, свідчить про розвиток залізодефіцитної анемії, а зниження – про інфекції, цироз печінки, анемії іншої етіології або білкове голодування. При залізодефіцитній анемії феритин, навпаки, знижується, а його підвищення вказує на запальні процеси, захворювання печінки або онкопатологію.

Ліпіди

Загальний холестерин використовується для виявлення первинних і вторинних порушень ліпідного обміну, оцінки ймовірності розвитку атеросклерозу, а також для оцінки ефективності лікування атерогенних порушень метаболізму ліпідів. Зниження значення викликають кахексія, голодування, мальабсорбція, важкі гострі захворювання, печінкова недостатність, гіпертиреоз, а підвищення – первинні та вторинні дисліпопротеїнемії. Небезпечними наслідками низького холестерину є психофізіологічні порушення і репродуктивна дисфункція, високого – цукровий діабет і атеросклероз. Біохімічне дослідження крові на тригліцериди (продукти метаболізму вуглеводів в печінці) переслідує ті ж завдання, причини зростання і падіння їх концентрації також збігаються із загальним холестерином.

Холестерин ліпопротеїнів високої та низької щільності (ХС-ЛПВЩ та ХС-ЛПНЩ відповідно) досліджується та інтерпретується в комплексі із загальним холестерином і тригліцеридами для більш точної діагностики. ХС-ЛПВЩ підвищується при первинному біліарному цирозі, гепатиті, алкоголізмі, або ж його збільшення може бути обумовлено генетично. У пацієнтів з атеросклерозом, декомпенсованим цукровим діабетом, хронічною хворобою нирок, холестазом значення ХС-ЛПВЩ знижується. Ліпопротеїди низької щільності залучені до перероблення і виведення жирів, зниження їх концентрації може казати про розвиток хронічної анемії, синдрому Рейно або мієломи, а підвищення – про гіпотиреоз, нефротичний синдром, цукровий діабет, порфірію, синдром Кушинга, ризик розвитку атеросклерозу.

Вуглеводи

Глюкоза є основним джерелом енергії для всіх клітин і тканин організму людини та, зокрема, єдиним її джерелом для мозку. Значення глюкози в результатах біохімічного аналізу показує рівень цукру в крові. Якщо це значення підвищено, то можливий ризик розвитку цукрового діабету, ураження центральної нервової системи, гормональних порушень. Глюкоза «падає» при утворенні пухлин в підшлунковій залозі, при печінковій і наднирковій недостатностях, гіпотиреозі, недоїданні або через приймання інсуліну.

Значення фруктозаміну показує коливання рівня глюкози в крові в період 2-3 тижнів, що передували здачі аналізу. Якщо його концентрація перевищує 280–285 мкмоль/л, то лікарем розглядається ймовірність розвитку цукрового діабету.

Неорганічні речовини та вітаміни

Вітамін B12 в організмі людини бере участь, зокрема, у виробленні еритроцитів. Високий рівень цього вітаміну може вказувати на хвороби печінки, нирок або лейкоз. Хвороби паразитарної етіології, запальні процеси в шлунково-кишковому тракті та дотримання вегетаріанської (веганської) дієти, навпаки, призводять до зниження рівня вітаміну B12 в крові.

В одному з попередніх абзаців згадувалося, що залізо бере участь в процесі транспортування кисню. Його недолік зазвичай пояснюється неправильним харчуванням або метаболічними порушеннями, а надлишок – функціональними розладами кишечника.

Калій відповідає за регуляцію водного балансу і нормалізує серцевий ритм. Дефіцит калію виникає внаслідок неправильного або недостатнього харчування, блювоти, при нирковій недостатності, синдромі Кушинга, осмотичному діурезі, хронічній хворобі нирок, а також супроводжує тривале приймання стероїдних препаратів. Підвищується калій при гострому зневодненні організму, великих травмах і опіках, хронічній наднирковій недостатності, діабетичній комі або внаслідок приймання калійзберігаючих сечогінних препаратів.

Кальцій залучений до утворення кісткової тканини, він вкрай важливий для нормальної роботи м'язів, нервів, серцевого м'яза і судин. Низькі значення кальцію в крові вказують на дефіцит вітаміну D, функціональні захворювання нирок, панкреатит, порушення метаболізму магнію або на гіпопаратиреоз. Підвищення рівня кальцію супроводжує гіперпаратиреоз або є симптомом онкопатології.

Магній виконує функцію внутрішньоклітинного обміну і передачі імпульсів від нервових закінчень до м'язів. Неповноцінне харчування, порушення абсорбції, тривала діарея, коліти, ентероколіти та диспепсії знижують концентрацію магнію в крові. До її підвищення призводять функціональні порушення нирок, гіпотиреоз, лактат-ацидоз і новоутворення.

Разом з магнієм за передачу імпульсів в м'язи відповідає натрій, який також бере участь у метаболізмі кальцію. Причиною зниження натрію може виступати гіпотиреоз, Аддісонова хвороба, цукровий діабет, захворювання нирок і шлунково-кишкового тракту, застійна серцева недостатність, приймання гентаміцину, рідше – синдром Пархона або гіперкальціурія. Високі показники натрію в результатах біохімії свідчать про зневоднення, перенасичення організму солями, нецукровий діабет або захворювання нирок з олігурією.

Нормальна робота нервової та кістково-м'язової систем неможлива без достатньої кількості фосфору в організмі. Вміст фосфору в крові зростає при гіпопаратиреозі, надлишку вітаміну D, рабдоміолізі, захворюваннях кісток або неправильному раціоні, рідше – при акромегалії. З іншого боку, гіповітаміноз D, гіперпаратиреоз, трансплантація нирки, внутрішньовенні вливання глюкози, дихальний алкалоз викликають зниження концентрації фосфору в крові.

Хлор виконує функції підтримки кислотно-лужного балансу крові та осмотичного тиску. Найочевиднішими причинами зниження рівня хлору є рясні потовиділення, блювота, діарея, некоректне лікування сечогінними препаратами, рідше зниження викликається нефротичним синдромом і гіпокаліємічним метаболічним синдромом. Надлишок хлору в крові може бути наслідком дегідратації, набряклості, алкалозу і декомпенсації серцевої діяльності.

Низькомолекулярні азотисті речовини

Сечовина та креатинін досліджуються в комплексі, їх значення показують функціональний стан нирок пацієнта, зокрема, ступінь порушення фільтраційної та видільної функцій. Високі значення вказують на проблеми з нирками, але можуть пояснюватися надмірними фізичними навантаженнями, високобілковою дієтою, тривалим голодуванням або захворюваннями щитоподібної залози. Низькі значення сечовини можуть пояснюватися низькобілковою дієтою, вагітністю і захворюваннями печінки.

Рівень сечової кислоти, як допоміжного параметра, свідчить про здатність організму виводити відходи процесів обміну нуклеїнових кислот і пуринів. Має особливий діагностичний інтерес для пацієнтів з подагрою. Основними причинами підвищення сечової кислоти є подагра та алкоголізм, рідше – патологія нирок і печінки. Низькі значення сечової кислоти в результатах біохімічного аналізу крові зустрічаються набагато рідше та у більшості випадків вказують на неправильне або недостатнє харчування.

Пігменти

Жовтий пігмент білірубін починає накопичуватися в крові при захворюваннях і спадкових патологіях печінки, жовчовивідних шляхів, наприклад, при синдромі Жильбера. Непрямий білірубін також може підвищуватися при деяких анеміях і малярії.

Ферменти

Фермент печінки з важковимовною назвою аланінамінотрансфераза бере участь в амінокислотному метаболізмі. Показник підвищується при інфаркті міокарда, гострому гепатиті A і B, інших захворюваннях печінки.

Фермент амілаза виробляється слинними залозами та підшлунковою залозою, відповідає за перетравлення вуглеводів. Перевищення норми в 3–5 разів може вказувати на гострий апендицит, перитоніт, виразку шлунка і 12-палої кишки, холецистит. При гострому панкреатиті або загостренні його хронічної форми значення амілази зростає в 10–30 разів. Підвищене значення панкреатичної амілази дозволяє своєчасно виявити ускладнення операцій на органах черевної порожнини та захворювання підшлункової залози.

Концентрація ферменту аспартатамінотрансферази у крові людини сильно зростає в разі пошкодження печінки або серцевого м'яза, через зловживання алкоголем показники можуть збільшуватися у два рази щодо норми.

Високі значення ферменту гамма-глутамілтрансферази спостерігаються у пацієнтів з гострим гепатитом, поза- і внутрішньопечінковим холестазом, алкоголізмом, раком підшлункової та передміхурової залоз, первинними пухлинами печінки. 

Зростання концентрації креатинкінази у крові може вказувати на інфаркт міокарда, ураження м'язів різного генезу, ниркову недостатність. Лактатдегідрогеназа підвищується при захворюваннях серцево-судинної системи, печінки і нирок, а також у вагітних. Високі значення ліпази спостерігаються у пацієнтів з гострим панкреатитом, інфарктом кишечника, при жовчній кольці, ранах, переломах, раку молочної залози. Метаболізм фосфору в організмі безпосередньо пов'язаний з вмістом лужної фосфатази – її підвищення супроводжує гострий вірусний і алкогольний гепатити, цироз печінки, мононуклеоз, рак печінки або метастази в неї. Холінестераза знижується при цирозі печінки, печінковій недостатності, гепатиті, інфаркті міокарда. Значення холінестерази також показово для пацієнтів, які приймають міорелаксанти.